Пола Гоукінз

"Дівчина у потягу"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

   Одногрупниця порадила і книга має багато позитивних відгуків.

Сюжет книги.

  Рейчел щодня сідає на той самий потяг. Проїжджаючи повз затишні приміські будиночки, вона кожного дня бачить подружню пару, яка снідає на веранді. Рейчел подобається спостерігати за ними, адже їхнє життя видається їй більш радісним, ніж її власне. Але одного разу в цьому безтурботному раю, яким вона уявляє їхню оселю, дівчина побачила дещо шокуюче. Вона розповідає про побачене поліції. Але їй не вірять...

Враження від книги.

  Мені книга дуже сподобалась! Кажуть, що вона схожа до "Зниклої" Джилліан Флінн. Але для мене вона НАБАГАТО КРАЩА! Ця книга дуже цікава і напружена. Спочатку я думала, що ця книга просто про дівчину, яка їде в потязі і фантазує про інших людей, але все було більш інтригуюче, ніж я могла собі уявити. Дуже цікавий трилер!

Чим мені сподобалась ця книга?

1. Розповідь ведеться від імені трьох жінок(автор чудово передала думки кожної).
2. Негідники представлені в образі трьох чоловіків (один-головний, другий - не очікувано став негідником, третій- не був негідником, якби зберігав дистанцію з пацієнтами)
3. Майстерно переданий образ кожної жінки.
4. Починаєш співпереживати Рейчел і вболівати за неї у боротьбі з алкоголізмом.
5. Підозрювала всіх і кожного в скоєному і не могла на 100% бути впевненою на рахунок головного негідника.
6. Привабливий світ фантазій Рейчел, її вміння придумувати історії зовсім незнайомих людей.
7. Холоднокровність останніх сцен в будинку, коли герої спокійно сидять і смакують кавою, проте всі знають, що вони сидять із вбивцею.
8. Співчуття до Рейчел реальність якої була брехливою, а вона завжди була безневинною.

  Я може ще довго перелічувати моменти книги, які мені дуже сподобались, але краще біжіть скоріше знайомитись із цією інтригуючою історією. 

  Це перша книга за довгий час, яка дійсно сколихнула мою буденність і затягнула в "детективний" світ.

Стівен Кінг

"Кладовище домашніх тварин"

Чому вирішила прочитати книгу?

 Спочатку сама її купила, бо це ж одна з найвідоміших його книг. Потім ще й одногрупницю просто захлилась емоціями від цієї книги. І як тут відкладати її на потім?)

Сюжет книги.

 Луїс Крід і не припускав, чим обернеться для нього і його сім'ї переїзд в новий будинок. Досі він і не чув про Вендиго - зловісного духа з індіанських легенд. І вже тим більше не здогадувався, що поряд з цим будинком знаходиться кладовище домашніх тварин. Однак дуже скоро йому довелося пошкодувати про свій невідання ...

Враження від книги.

  Чим більше я читаю книги Кінга, ти менше вони мене захоплюють. Так, це чудові і моторошні історії, але після прочитання я чомусь не дуже хочу розповісти про це всім і порадити книгу всім (як це було після прочитання його "Сяйва"). Але незважаючи на це все, всі його книги мені подобаються. Вони розповідають завжди цікаві історії, які не повторюються за сюжетом. Вони всі різні. 

"Кладовище" - це книга, де в принципі з кожною прочитаною сторінкою, починаєш все більше розуміти до чого призведуть ці вчинки. 

  Та все одно те, як Кінг описує родину, їх почуття, події створює таку уявну реальність(якщо таке можливо), що я завжди починаю думати, що таке було насправді. В цьому Кінг прочто майтер. Хоча може й не всі книги наводять жах на читачів, але вони затягують своєю атмосферою і професійністю. 

Стівен Кінг назважди залишитись моїм улюбленим автором жахів.

Раджу всім читати його книги)

Дженнифер Линн Барнс

"Естественные"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

  Випадково наткнулась на пост в ВК, де дівчина радить цю книгу. Сюжет сподобався. Вирішила прочитати.

Сюжет книги

 Сімнадцятирічна Кессі є природною("естественной") в читанні людей. Склеюючи найдрібніші деталі, вона може сказати вам хто ви, і чого ви хочете. Але це не той навик, який вона коли-небудь сприймала серйозно. Тобто, поки ФБР не з'явилися: вони почали секретну програму, яка використовує виняткових підлітків розслідувати секретні жахливі випадки, і їм потрібна Кессі.

 Чого Кессі не уявляла, так це того, що справа більш небезпечна, ніж кілька нерозкритих вбивств - особливо, коли вона вирушає жити з групою підлітків, чиї здібності також незвичайні, як і її.

 Саркастичний, гордовитий Майкл спритно читає емоції, що він використовує, щоб проникнути в голову Кессі - і під її шкіру. Замислений Дін, як і Кессі, спец в профілізації, але він тримає її на відстані.

 Незабаром стає ясно, що всі в програмі Природних не ті, ким здаються. І коли новий вбивця робить хід, небезпека нависає ближче, ніж Кессі могла уявити. Вплутавшись в смертельну гру в кішки-мишки з вбивцею, Природні повинні використовувати всі свої здібності, щоб просто вижити.

Враження від книги.

 Книга хороша, але нічого особливого. Ця книга починає серію про Природних ("естественных"). Але після прочитання першої книги в мене не з'явилось бажання читати далі. Так сюжет хороший, гарно продуманий детектив, але чомусь він не інтригує. Сама не можу сказати чому. Але за всю книгу в мене ні одного разу не виникло відчуття, що я чим скоріше хочу дізнатись як все завершиться. Тому для мене це одноразова історія, яка досить, навіть, нормально закінчилась. І я не бажаю розвивати для себе цю історію.

Читати її чи ні...Це вже Ви самі для себе вирішуйте!)

Найкраще за 2015 рік.

Я вирішила зняти відео, в якому розповіла про книги, які мені найбільше запам'ятались цього року. Надіюсь, що вам сподобається)

Приємного перегляду!

Дэниэл Киз 

"Множественные умы

 Билли Миллигана"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

   Про неї розповідала моя одногрупниця на одній з пар в універі, де ми обговорювали різні методики, які використовують в тюремних установах. Мене дуже зацікавила ця книга, тому я також скачала її собі. А те, що книга заснована на реальних подіях, тільки збільшувало мій інтерес.

Сюжет книги.

   Ця вражаюча уяву історія, заснована на реальних подіях, розкриває перед нами розколотий світ свідомості Біллі Міллігана, людини з множинною особистістю 24 окремі особистості, різні за інтелектом і устремлінням дорослі і діти, чоловіки і жінки, особи з кримінальними нахилами і тонко відчувають художні натури - ведуть боротьбу за володіння його тілом, не дозволяючи йому контролювати свої дії.

Враження від книги.

    Книга повністю виправдала свої очікування. Я не можу назвати її дуже захоплюючою чи інтригуючою Враховуючи те, що це документальний роман, він просто та спокійно розповідає історію Біллі. Спочатку ми знайомимось із загальними подіями, які призвели до того, що було виявлено психічні проблеми, а потім автор детально розповідає ту ж історію, але з боку кожної особистості. Розповідається про те, що саме привело до розщеплення особистості Біллі, як ці всі особистості жили далі і як вони старались вжитися усі, враховуючи яскраво виражену індивідуальність кожного з них.

   В книзі також яскраво показує автор, як реакція громадськості може нашкодити людині. Мене дуже розлютило те, як люди засуджували Біллі, як громадськість вороже ставилась до нього. Так, я розумію, що він скоював грабежі та був засуджений за згвалтування жінок, але хіба не бездіяльність громадськості призвела до цьго? Чому ніхто не зупинив вітчима Біллі? Чому ніхто в школі не звернув належної уваги на дитину? Люди просто відвернулись від нього, не бажаючи бачити проблеми дитини, а потім ж засудили його за те, що він просто старався вижити в цьому світі. 

   Мені дуже сподобалось те, що книга показує не тільки загальні події, які пережив Біллі, коли лікувався, автор ще й чудово передає риси характеру всіх особистостей, їх думки і поведінку. Після прочитання цієї книги, мені стало дуже жаль Біллі та інших людей з таким діагнозом, яких суспільство просто кидає на призволяще і старається не помічати.

Раджу прочитати!

Сюзанна Коллінз

"Голодні ігри"

[завершена екранізація]

Про книгу.

  Ця історія відома усім. Навіть, якщо хтось не дивився фільмів чи не читав книги, то все одно неодмінно щось чули про саму історію. Я всі частини книги прочитала досить давно. Не можу сказати, що вона мене вразила. Мені важко сприймаються такі антиутопічні книги, про світ в якому щось сталось і змінився весь стиль життя. Через це книги були для мене дуже посередніми. Також не вразила манера написання Сюзанни. Але переглянувши фільми, я зрозуміла, що напевно просто моя уява ще не доросла для того, щоб малювати картини таких масштабів.

Екранізація.

    Сьогодні переглянула останню частину цієї історії. Знову не можу сказати, що книга мене вразила. Ця історія точно не стане такою, яку я захочу переглядати кілька разів з самого початку і до величного завершення (як, наприклад, Гаррі Поттера, Володаря персня, Сумерки(знаю, що Сумерки трохи не вписуються масштабами з попередніми книгами, але я дійсно люблю цю історію і її екранізацію) і т.д.).Та все ж режисери та Сюзанна чудово попрацювали над надихаючими промовами Кітніс, я кілька разів просльозилась. Попри це все, завершення мене абсолютно не вразило. І на мій погляд, цю історію можна було б так не розтягувати. Бо виходить, що 2 фільми вони виживали в іграх, а 2 фільми - була революція і війна. 

   Все таки, мені здається, що екранізація мене більше зачепила, ніж книга. Напевно таки моя уява не змогла намалювати такі масштабні події, тому я не змогла оцінити сам сюжет. Я рада була ознайомитись із цією історією і оцінити її логічне завершення.

   Раджу всім переглянути останню частину фільму, щоб отримати повноцінне враження від історії.

Стівен КІНГ

"Відродження"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

Це Кінг і цим все сказано для мене.

Сюжет книги.

    Маленький Джеймі грався своїми солдатиками, коли відчув, що на нього впала чиясь тінь… Це був новий пастор Чарльз Джейкобз. Хлопчик іще не знав, що того дня тінь Джейкобза впала на все його життя... Невдовзі у страшній аварії загинула родина пастора, і той прокляв Бога та покинув містечко. Але кілька років по тому доля знову звела цих двох, і колишній священик урятував життя Джеймі. Прийшовши до тями, хлопець відчув: сталося щось непоправне — але що? І чому йому тепер сняться мертві дружина й син пастора? Джеймі не покидає відчуття, що він на межі катастрофи...

Враження від книги.

    Книга мене не розчарувала, але засмутила. По-перше, вона дуже і дуже довго мені йшла, по-друге, половину книги я взагалі не розуміла яка її головна сюжетна лінія (така, щоб була в стилі Кінга). Але все таки після прочитання усіх сторінок в мене не залишилось негативу. Незважаючи на це все, Кінг вміє писати і в цій книзі він це доводить. Бо напруженого сюжету, як такого, не має, але все одно залишаються після неї приємні відчуття. 

   "Відродження" чомусь мені нагадало "Інферно" Дена Брауна. Я розумію, що це взагалі дві кардинально різні історії, які не мають нічого спільного. Але вони мені видаються схожими по атмосфері. "Інферно" хоч і повинне жахати тим, до чого може привести надмірна одержимість, навіть, хорошою справою, але все таки я почала задумуватись, що можливо ідеї одержимого були не такі вже й божевільні. Це б реально допомогло нашій планеті. Так, це звучить страшно і взагалі важко уявити як таке рішення може здатись раціональним. І от саме цим ці дві книги схожі. Бо в Кінга також виникає таке відчуття, що ніби це й божевілля(СПОЙЛЕР - лікувати людей "таємною" електрикою, яка призводить до побічних дій), але скільки б людей ми змогли вилікувати! Навіть, рак був би нам не страшний. Але знову фанатизм показує яку катастрофу це може породити (хоча й це показано типово в стилі Кінга, але суть залишається тією самою).

   І це мені дійсно сподобалось в цій книзі. Ніби спочатку божевільні, взаємовиключні дії які можуть здатись, навіть, трохи раціональними.

    В книзі часто порушується тема віри в Бога, тому не думаю, що вона підійде кожному. Як кажуть: "на колір і смак..."

Андрій Даньків

"Віч-на-віч"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

  Мені двічі прийшло повідомлення від якоїсь людини про те, що якщо я хочу прочитати нову книгу Андрія, то потрібно поставити "+" в спеціальній темі. Автор вирішив самотужки видати свою книгу. Враховуючи те, що повідомлення вже було друге, то я вирішила також записатись, а чому б і ні? Тим більше, що історія про хлопця який чує думки маніяка це вже щось дуже і дуже цікаве.

Сюжет книги.

   Як я вже писала вище, це розповідь про маніяка і хлопця, який чув його думки.

Враження від книги.

  Ця книга заставила мене пережити і злість, і розчарування, і захоплення, і інтригу та ще багато інших відчуттів. Спочатку мене, відверто кажучи, дуже нервували ці уточнення, які автор пише в дужках. Потім я вже трохи звиклась, але це все одно псувало мені всю атмосферу. Я чекала чогось детективного і можливо, навіть, містичного, але не отримала нічого схожого. Тут  прийшло моє розчарування. 

  Та потім я просто захопилась усіма подіями. Точніше кажучи, не стільки подіями, скільки їх описом. Андрій просто неймовірно вміє описувати думки героїв. Всю книгу можна з легкістю розібрати на цитати, я так і робила спочатку. В загальному, це напевно перша моя книга такого роду. Спочатку все йде нормально, але потім з'являється розмова у вигляді п'єси, історії, які нічим не пов'язані із загальним сюжетом і різка зміна часу (ми одразу опиняємось у майбутньому головного героя), а ще ця розмова із тінню... Це мене дійсно дуже здивувало. Ніколи з таким не стикалась раніше. Розмова у вигляді п'єсі взагалі здалась мені дуже неординарним і класним рішенням автора. 

  Під кінець я вже не очікувала ніякого особливого завершення історії, але автор різко повертається до всіх тих минулих подій і думок маніяка, в досить незвичному руслі викручує всю історію. Одним словом, завершення цієї історії було дуже динамічним і цікавим. 

   Не можу точно сказати чи вдалась ця книга автору в тому стилі, в якому він хотів її написати. Але я точно надовго запам'ятаю цей стиль і ці неординарні повороти сюжету. Сумніваюся, що мені ще колись доведеться прочитати щось схоже. Я б не сказала, що  сам сюжет є не дуже сильним, але автора я точно можу назвати майстром своєї справи. Андрій чудово пише.

   І я б з радістю прочитала його "сопливі філософські трактати для дівчаток" (цитата з  післямови автори, так йому часто пишуть недруги). Бо в Андрія дійсно дуже класно вдається писати про філософію життя. Я, навіть, думаю, що якби він написав щось в стилі "Над пропастью во ржи", то його книга мені б сподобалась набагато більше.

  Получився досить емоційний відгук, я не жалію, що стала однією з небагатьох, хто має можливість ознайомитись із цією роботою автора.

Іван Байдак

[Ще одна презентація  улюбленого автора]

   Сьогодні я випадково наткнулась на оголошення про зустріч з Іваном Байдаком в книгарні "Є". Спочатку подумала, що я просто пропустила цей пост, але потім виявилось, що його просто опублікували за кілька годин до самої зустрічі. Тому я безмежно рада, що змогла відвідати цю зустріч та так гарно провести цей вечір.

   В загальному можна сказати, що це була презентація "нової" (або точніше реінкарнація старих його творів) книги під назвою "Full Package". Але це скоріше просто була розмовна зустріч із прихильниками. 

  На зустрічі, як  завжди, був присутній талановитий тернопільський поет, Юрій Матевощук. Вони з Байдаком спілкувались у формі питання-відповідь. Було дуже цікаво їх слухати. Ми навіть вмовили Івана зачитати кілька уривків своїх творінь, хоча він не дуже хотів цього робити :) Зате після зачитання уривків він отримав свій "гонорар" у вигляді склянки води XD 

Було весело.

  Іван багато розказував, але одна фраза мені особливо запам'яталась. Він сказав, що письменник має бути голодним, щоб він міг писати. Бо коли людина достатньо поїсть, то стає занадто розслабленою і, навіть, трохи лінивою. Я в цьому повністю погоджуюсь. Це саме можна сказати і до більшості розумової праці. Ми дійсно не налаштовані на роботу, якщо добре поїли. Організм після цього потребує відпочинку, а не розумової нагрузки. 

  Також ми дізнались, що в 2016 можна чекати дві (а може навіть 3) нові книги Байдака :) 

  Як ви, напевно, вже зрозуміли мені сподобалась ця раптова зустріч в книгарні. І я зрозуміла, хоч давно вже не слухала аудіо Байдака, але коли він говорить в моїй голові відбувається щось неймовірне. Це кайф, який важко описати словами!)

Роберт Грейсміт

"Зодіак"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

  Вона вже давно стоїть у моєму списку запланованих для прочитання книг, але ніяк руки не доходили. Багато хорошого чула про неї. Також дивилась її екранізацію і вона мені сподобалась. А ще тихого осіннього вечора чомусь з'явилось дике бажання почитати про різних вбивць.

Сюжет книги

 Документальна розповідь про страшного серійного вбивцю, що ховався під ім'ям Зодіак і тероризував Америку з 1966 по 1981 рік. Книга написана на основі журналістського розслідування, яке почав Роберт Грейсміт.

Враження від книги.

  Книга дуже хороша. Легко і цікаво написана, але мене не залишало відчуття, що я так і не дізнаюсь хто ж насправді був  Зодіаком. І я не помилилась. Книга не розповідає про це, бо серійного вбивцю так і не розкрили. Різноманітні екранізації пропонують власні завершення цієї історії і найрізноманітніші варіанти справжньої оосбистості Зодіака, але достовірно ніхто не знає, хто ховався під цим іменем. 

  Цей факт з одного боку засмучує, але з іншого він вносить якусь містичність і загадковість. Бо усвідомлюєш, що це не просто художня розповідь про неіснуючих людей, а справжні життя людей, які одного дня зруйнувала людина, яка ховалась під іменем "Зодіак".

  Якщо вам хочеться чогось трохи похмурого, то ця книга саме така. Раджу)

"Феномен доктора Хауса:

Правда и вымысел в сериале о гениальном диагносте"

упорядники А.А. Кокотюха і Є.С. Захватова 

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

  Давно уже хотіла почитати книгу про знімальний процес якогось фільму, або серіалу. Єдине щось таке більш менш цікаве, що я знайшла в нашій книгарні це ця книга. Тому я подумала, чому б і ні?

Сюжет книги.

  Книга розповідає про серіал, головних героїв, сюжетні лінії та про життя акторів, їх ставлення до власних персонажів.

Враження від книги.

  Спочатку я дуже розчарувалась. Бо хотіла почитати про закулісні сцени, про сам процес знімального процесу, а ця книга більше схожа на розгорнуту Вікіпедію, де просто розповідається про всі сюжетні повороти серіалу. Але під кінець в книзі знайшлося кілька цікавих моментів про те, як здійснювався набір акторів, як самі актори бачать своїх героїв і чому саме так, а не інакше "протікає" сюжетна лінія. Це було цікаво. Тому в мене неоднозначні враження від книги.

  Мені сподобалась книга ще й тим, що там досить багато фото акторів, кадрів з серіалів. Тобто, структура самої книги досить хороша.

  Вирішувати вже вам, чи хочете ви читати її. Якщо ви переглянули всі сезони цієї історії, то скоріш за все ця книга буде дуже нудною для вас, ви мало що винесете з неї. Але на один разок книга може бути.

Екранізація 

книги Джона Гріна

"Бумажные города"

   Коли я вирішила написати відгук про цей фільм, то мала намір писати про щось посереднє і не дуже цікаве. Книга мені такою самою згадувалась. Але, коли я перечитала свій відгук на книгу, то я навіть здивувалась. Таке враження, що писала інша людина (http://worldprintedpages.blogspot.com/2015/01/blog-post_9.html). 

Виявляється книга мені дуже сподобалась :)

  Якщо чесно, то після того, як пройшло трохи часу я вважаю, що книга цікава, але дуже затягнута. Всі події книги чудово вмістилися в 109 хвилин. Все було досить динамічно і весело. Сам сюжет фільму і книги мені видався не дуже цікавим, але головні актори фільму чудово зіграли настрої та характери своїх персонажів. Мені дуже сподобався в фільмі момент, коли вони їдуть в машині. В книзі ці події теж були веселими, але вони були насиченими роздумами головного героя, а це трохи присипляло мене.

    Також мені сподобались в фільмі початок і кінець, бо вони містять закадровий голос про події в житті героїв та висновки які вони зробили. Це мене навіть трохи надихнуло.

Презентація книги

Макса Кідрука

"Бот. Ґуаякільський парадокс"

Презентація другої частини "Бота"

 відбулась Тернополі 29 вересня в "Бункермузі". 

   Людей було, як і завжди, досить багато. 

  Якщо чесно, то навіть не знаю, що тут сказати. Макс, як завжди, був гарно підготовлений до презентації. Було неймовірна велика кількість смішних моментів. Особливо мені запам'ятався момент, коли під час обговорення теми про гусеницю, Макс так загадково сказав: "а уявіть....[довга пауза]". На цьому моменті всі чуть з крісел не попадали ;)

  Ця презентація відрізнялась тим, що вона не настільки науково нагружена. Бо Макс не міг розповідати про передісторію цієї книги, адже вона базується на тій самій історії що і перша книга. Це робило презентацію навіть трохи нудною, але Кідрук завжди вміє чимсь зацікавити. І цього разу йому це також вдалось своїми розповідями про наступні книги. Радію, що через рік ми знову зможемо відвідати його презентацію. Без цього вже й осінь не така)

І звісно ми не могли піти з презентації 

без поповнення колекції фото 

(автограф ми вже мали, бо оформляли передзамовлення книги)

Макс Кідрук

"Бот. Ґуаякільський парадокс"

Чому я вирішила прочитати книгу?

    Ті, хто вже давно читають мої пости, напевно, вже знають, що Макс є одним з улюблених моїх українських авторів (http://worldprintedpages.blogspot.com/2015/03/blog-post_31.html). Це і було основною причиною чому я оформила передзаказ цієї книги. Я просто не могла дочекатись її появи в книгарнях. А ще я дуже хотіла дізнатись, яке ж продовження буде у неймовірно відомої книги "Бот" :)

Сюжет книги.

    Після подій, описаних у першій книзі, Тимур Коршак більше не може програмувати і намагається забути події, що трапилися з ним п'ять років тому. Він і не здогадується, що в еквадорському місті Ґуаякіль розповсюджується епідемія, яка спричиняє напади жорстокості. І все це дуже схоже на те, з чим йому довелося зіткнутися в Атакамі. Величезна кількість людей потрапляє до психіатричної клініки, де вони малюють одинакові фрактали та безупинно повторюють ім'я Тимур.

    На пошуки психоістоти до Еквадору відправляються колишній програміст Тимур Коршак, найманець Хедхантер та психіатр Лаура Дюпре.

Враження від книги.

   Звісно, книга мені дуже сподобалась. По-іншому й бути не могло. Кідрук, як завжди, захопливо весело і цікаво все описав, а головне - тримав інтригу більшості подій до останньої сторінки! Я розумію, що напевно дехто, як і я, почав здогадуватись про те, що саме спричинило такі події. Але все таки від цього моє зацікавлення не зменшилось. А ще мені дико сподобалось закінчення книги, а точніше кілька натяків на подальші роботи автора.

   Кідрук повністю був в своєму стилі. В книзі присутні цікаві наукові моменти, інколи дещо незрозумілий героїзм головних героїв, а також ржачні події з життя героїв книги (в першій частині книги теж було кілька моментів, які суттєво відрізнялись, але все одно чудово доповнювали загальну атмосферу цієї історії).

   І, звісно, коли я читала книгу, то в моїй голові не раз прозвучала фраза: "Кідрук такий Кідрук", яка просто наповнює мене під час прочитання його книг. 

Презентація книги.

Зараз Макс починає їздити по країні з презентацією цієї книги і з своїми науковими лекціями. Розклад туру (взятий з оф. спільноти автора в вк - https://vk.com/max_kidruk_writer):

22.09 - Рівне

23.09 - Львів

24.09 - Київ 

25.09 - Кам'янець-Подільський

28.09 - Луцьк

29.09 - Тернопіль

30.09 - Івано-Франківськ

01.10 - Чернівці

06.10 - "Quantum" у Києві, лекція 1

07.10 - "Quantum" у Львові, лекція 1

08.10 - Нововолинськ

09.10 - Червоноград

20.10 - Вінниця

21.10 - Кіровоград

22.10 - Дніпропетровськ

27.10 - Харків

28.10 - Полтава

29.10 - Черкаси

03.11 - "Quantum" у Києві, лекція 2

04.11 - "Quantum" у Львові, лекція 2

10.11 - Одеса

11.11 - Миколаїв

12.11 - Херсон

01.12 - "Quantum" у Києві, лекція 3

02.12 - "Quantum" у Львові, лекція 3

   Я обов'язково відвідаю презентацію в Тернополі. Бо його зустрічі завжди дуже і дуже цікаві. Це не зовсім презентації книги, бо про книгу він там майже не розповідає. Це більше схоже на цікаві лекції про світ, його будову та історію. Макс вміє, навіть, фізику зробити настільки цікавою, що ті кілька годин презентації пролітають непомітно. Тому я вважаю, що на такі зустрічі просто необхідно ходити.

 До зустрічі всім,

 хто також буде на презентації в Тернополі.

І наостанок залишу вам два офіційних трейлери книги "Бот. Ґуаякільський парадокс".

Райчел Мид

"Академия вампиров"

Чому я вирішила прочитати книгу?

  Напевно, ви також не раз натикались на просторах інтернету із списком про "50 книг для підлітків", або "50 підліткових книг" і т.п. З цього переліку я вже прочитала досить багато книг. Вони легко йдуть і не вимагають зайвих розумових напружень. Для мене це саме те, щоб відпочити від трудових буднів.

Сюжет книги.

  Ні для кого не таємниця, що вампіри існують насправді, живуть поруч з нами і користуються часом своїми незвичайними навичками. Але мало кому відомо, що в Америці, в самому серці Монтани, є реальна Академія, де вампіри навчаються високому мистецтву магії. І не знає майже ніхто, що в світі йдуть криваві вампірські війни і расі мороїв протистоїть жорстоке плем'я стрігоїв - вампірів, що переступили межу закону і не гребують вбивством. Навіть стіни Академії, свята святих науки, не надто надійний захист від підступів темних сил. Юна моройская принцеса Лісса і Роза, її подруга і вірний страж, одного разу переконуються в цьому, опинившись в епіцентрі грізних подій.

Враження від книги.

   Мені ця книга йшла досить важко і повільно. Але, коли сидиш 9 год. за столом і не маєш чим зайнятись, то навіть читання цієї книги здається цікавим і швидким. Спочатку все було дуже розтягнуто і не дуже цікаво. Тим більше, що я спочатку переглянула фільм, тому вже приблизно знала, які події там повинні бути. Хоча книга відрізняється кількома моментами від фільму. Під кінець книги мені вже стало дуже цікаво. Всі події досить динамічно розвивались (так би всю книгу :(  ). Тому я під емоціями почала читати другу частину цієї серії книг. Поки що я її не дочитала, але обов'язково опишу свої враження і від неї.

Екранізація.

  Книгу досить точно було екранізовано. Це мені сподобалось. Але з іншого боку, це трохи є нудним. Бо якщо читати книгу після фільму, то нічого нового звідти не винесеш. І таке враження, що книга дуже бідна на події. Так, я розумію, що є багато книг, де більшість сцен і подій описані не зрозуміло для чого і здаються просто зайвими. Але тут, мені здається, була тільки одна головна лінія і, в принципі, більше нічого такого особливого там не було.

   В загальному, я ні від книги, ні від фільму не очікувала нічого надзвичайного. Тому не дуже засмутилась. Історія хороша. Надіюсь, що наступні книги більш динамічні. Але можу сказати, що фільм був набагато веселішим, ніж книга. І Роза набагто впевненіша і крутіша в екранізації.

Трейлер фільму

Роберт Гэлбрейт 

"Зов кукушки"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

   Приблизно рік тому я почала активно переглядати відео на Youtube, підписуватись на блогерів і т.п. В основному люди, на яких я підписувалась були буктюберами. І більшість з них завжди чудово відгукувались про цю книгу, як про хорошу детективну історію. Мене настільки це зачепило, що я твердо вирішила, що хочу мати "Зов кукушки" в своїй колекції друкованих книг. 

Сюжет книги.

  Коли скандально відома топ-модель, впавши з засніженого балкона свого пентхауса, розбивається на смерть, всі вирішують, що це самогубство. Але брат дівчини не може змиритися з таким висновком і звертається до послуг приватного детектива на ім'я Корморан Страйк.

Страйк пройшов війну, постраждав фізично і душевно; життя його мчить під укіс. Тепер він розраховує закрити хоча б фінансову пробоїну, проте розслідування обертається підступною пасткою. Заглиблюючись в заплутану історію юної зірки, Страйк прочиняє таємний виворіт подій - і сам рухається назустріч смертельній небезпеці ...

Враження від книги.

   Я дуже багато очікувала від цієї книги. Тому вона мене трохи навіть розчарувала. Так, це хороший детективчик. Але я б не назвала його визначним і якимсь захоплюючим. Мені деякі події в книзі здались дуже розтягнутими і не потрібними. Десь прочитавши 3/4 книги я вже зрозуміла, хто стоїть за всім цим. Було цікаво просто почитати як все трапилось насправді. Мене напевно розчарувало те, що Корморан не розказує як саме він дізнався про ту або іншу подію. Він просто все викладає фактами. Я виросла на детективах Агати Крісті, тому звикла до чіткого роз'яснення кожного кроку детектива.

  Можливо я просто забагато чекала від цієї історії. В загальному це не поганий детективчик.

Эдвард Кэри

"Заклятие дома с химерами"

Чому я вирішила прочитати книгу?

    Давно побачила її в новинках Книжкового клубу і просто було цікаво. Але не настільки цікаво, щоб самій її купити. Тому я просто позичила її в друга. Я дуже рада, що не тратила на неї грошей.

Сюжет книги.

   Розкішний таємничий особняк на околиці Лондона ... Ніхто з городян не наважується підійти до нього. Тут живе загадковий клан Айрмонгеров. Будь який чужинець, що проник в будинок, зникає.

Клод народився в цьому будинку, повному секретів і дивних речей. У нього дивовижний талант - він чує голоси предметів. Юнак з нетерпінням чекає повноліття, щоб стати посвяченим в таємниці свого роду, але зустріч із служницею Люсі перевертає його життя. Від неї Клод з жахом дізнається, що всі предмети в будинку колись були людьми, і серед них - мати дівчини. Заради Люсі юнак готовий порушити закони своєї сім'ї і проникнути в таємну кімнату, до якої можуть входити лише обрані...

Враження від книги.

   Книги мені не дуже сподобалась. Я читала її (або краще сказати, що я її мучила) приблизно два місяці, якщо не більше. Мені сказали, що в кінці вона буде цікавою. Але ні в кінці, ні на початку мені не було цікаво. Всі події в книзі відбуваються дуже повільно і очікувано. Мене нічого не здивувало і тим більше нічого не захопило мене. Вдруге я її точно читати не буду, і нікому її також не буду радити.

Діана Вінн Джонс

"Мандрівний замок Хаула"

Чому я вирішила прочитати книгу?

   Цю книгу я вже хочу прочитати близько року. З того часу, коли подивилась її екранізацію неймовірного Хаяо Міадзакі. Це одна з його найкращих робіт (на мою думку і думку багатьох інших людей). Після перегляду аніме, я дуже багато разів натрапляла на відгуки про цю книгу і всі вони були дуже позитивними. Всі захоплювались книгою. 

  Але чомусь в мене ніяк не доходили руки взяти і прочитати її. А от зараз дійшли... :)

Сюжет книги.

  ... Софі живе в казковій країні, де відьми і русалки, семимильні чоботи і собаки,які говорять  - звичайна справа. Тому, коли на неї звалюється жахливе прокляття підступної Болотній Відьми, Софі нічого не залишається, як звернутися за допомогою до таємничого чарівника Хаула, що живе у мандрівному замку. Однак, щоб звільнитися від чар, Софі доведеться розгадати чимало загадок і прожити в замку у Хаула набагато довше, ніж вона розраховувала. А для цього потрібно подружитися з вогненним демоном, зловити падучу зірку, підслухати спів русалок, відшукати мандрагору і багато, багато іншого.

Правда ж цікавий опис ;)

Враження від книги

   Думаю, що Ви вже зрозуміли, що я в захваті від книги. Це чудова і цікава книга. Так, звісно, мені було вже не так неочікувано дізнаватись деякі моменти книги, бо я вже бачила її екранізацію. Але це було давно і було дуже приємно оновити в голові цю історію. Я щиро усміхалась і переживала за героїв книги. А це для мене є одним з головних показників того, що книга варта того, щоб її читали.

Екранізація книги

  Зрозуміло, що мультфільм трохи відрізняється від книги. Але це робота Хаяо Міадзакі, а це для мене один з ГОЛОВНИХ показників того, щоб кіноробота буде неймовірною. Я не так давно познайомилась з його творчістю, але вже щиро люблю його стиль. Мені здається все за що береться режисер є чудовим, або він має "чуйку" на те, що буде чудовим. Не знаю, що з цього вірне припущення, але я щиро захоплююсь його роботами. Герої його мільтфільмів стали загальними улюбленцями! Хоча я і не найбільший фанат аніме "Мій сусід - Тоторо", але Тоторо - це щось. Я дуже хочу придбати собі щось з його малюнком, щоб завжди посміхатись, дивлячись на цього смішного велетня і щоб мати в себе одну частинку з чудових робіт Хаяо!

Тому раджу всім і книгу, і ОБОВ'ЯЗКОВО аніме! :)

Стівен Кінг

"Ярость"

Чому я вирішила прочитати книгу?

  З цією книгою я ознайомилась в аудіоформаті. Просто я давно вирішила, що дорога в університет надто довга і я хотіла з користю використовувати цей час. Тоді мені на очі попала ця книга. І я подумала "чому б і нє?", бо ж Кінг це завжди щось цікавеньке.

Сюжет книги

  І було так: у звичайному маленькому містечку жив звичайний хлопчик, не надто старанно вчився у звичайній середній школі. І була смертна провінційна туга, яка породжує спрагу зробити хоч що-небудь - не важливо що - підірвати звичне життя, вбити або померти.   Одного разу - ніхто не знає чому - хлопчик взяв з собою в школу зброю, і полилася кров. Нові й нові мешканці містечка падали жертвами люті ...

Враження від книги

  "Ярость" мені дуже сподобалась. Кілька днів назад я прочитала книгу "19 минут", де також розповідається про хлопця зі зброєю, який розізлився на всіх. Але Кінг це все описав так, що кожне слово було єдиним цілем із всім сюжетом. Книга також не була аж такою неочікуваною і захоплюючою, але вона була цікавою і не затягненою. Здавалося, що про всі події в книзі автор розповідає рівно стільки, скільки це має бути і ні на секунду довше. Це мені дуже сподобалось. І взагалі, в книзі дуже багато хороших цитат, вона дуже точно передає життя підлітків і те, що ховається за їхніми усмішками. Чудова книга!

Раджу прочитати!

Джоди Пиколт

"19 минут"

Чому я вирішила прочитати книгу?

  Цю книгу мені порадила одногрупниця. Також вона мене зацікавила своїм сюжетом.

Сюжет книги

 Тишу провінційного Стерлінга приголомшує надзвичайне подія - в одній зі шкіл учень відкриває стрілянину по своїм однокласникам. Що змусило несхожого на інших підлітка взяти в руки пістолет?

Враження від книги

  Книга досить хороша. Але мене не вразила. На мою думку, занадто довго тягнеться весь сюжет, не має ніяких раптових неочікуваних подій. Це трохи "заколисує". Мені книга видалась навіть трохи нудною. 

Це вже друга книга цього автора. І я тепер точно знаю, що її романи не для мене. Напевно це остання спроба познайомитись з автором.

  Але в загальному книга є хорошим психологічним романом, де гарно описано емоції підлітків та їх нелегке життя серед однолітків.

Стефані Маєр

"Гостья"
[книга та фільм]

Чому я вирішила прочитати книгу?

  Я дуже люблю її екранізацію. Тому вирішила, що просто зобов'язана прочитати роман.

Сюжет книги

  Прибульці-паразити захоплюють планети, вселяючись в тіла істот, які мешкають там, заміщаючи їх розум своїм і, таким чином, підпорядковуючи своїй волі тіло істоти-носія. Прийшла черга і Землі, яка практично вся вже захоплена прибульцями. Але після «переселення» чергової душі, Мандрівниця, що встигла пожити на восьми різноманітних населених планетах космосу, прибулець стикається з ситуацією, коли людський розум юної дівчини Мелані виявився занадто прив'язаним до близьких людей і чинить опір витісненню зі свого тіла.

   Душа намагається протистояти їй, але в результаті сама «олюднюється» - нові почуття і емоції захоплюють інопланетну істота, що раніше не відчувала нічого подібного.

Враження від книги

   Книга чудова, але дуже затягнута. Якби це не була одна з моїх улюблених історій, я б напевно не дочитала її. Книга має не так багато сторінок, але в ній, на мою думку, забагато описів та роздумів. Хоча вони мені допомогли багато чого зрозуміти. Як і завжди, останній 20 сторінок летять просто непомітно. Я ледь стримувалась, щоб не заплакати. В кінці стільки емоцій, що можна просто розчинитись в них.

Екранізація

   Фільм хороший тим, що він розповідає тільки основні події книги. Тобто, він не такий затягнутий. Але екранізація на так сильно, як книга, передає всі переживання і почуття героїв. Правда я дуже рада, що в фільмі вирішили змінити дещо характер Лейсі (людина, тіло якої займала "Ищейка"). Та мене дуже засмутило те, що актори так слабо передали емоційність останніх сцен і взагалі якось дуже легко все грали. Тоді, коли в книзі все більш сильно і вражаюче. Книга просто розриває на останніх сторінках, а фільм просто заставляє радіти.

Також мені не дуже сподобались виконавці головних ролей (хоча я спочатку бачила екранізацію, а потім читала книгу), я не так їх уявляла,  коли читала.

   Тому в даній ситуація, я абсолютно точно раджу і фільм, і книгу. Вони доповнюють один одного і в той же час індивідуальні та трохи не пов'язані між собою :)