Дэниэл Киз 

"Множественные умы

 Билли Миллигана"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

   Про неї розповідала моя одногрупниця на одній з пар в універі, де ми обговорювали різні методики, які використовують в тюремних установах. Мене дуже зацікавила ця книга, тому я також скачала її собі. А те, що книга заснована на реальних подіях, тільки збільшувало мій інтерес.

Сюжет книги.

   Ця вражаюча уяву історія, заснована на реальних подіях, розкриває перед нами розколотий світ свідомості Біллі Міллігана, людини з множинною особистістю 24 окремі особистості, різні за інтелектом і устремлінням дорослі і діти, чоловіки і жінки, особи з кримінальними нахилами і тонко відчувають художні натури - ведуть боротьбу за володіння його тілом, не дозволяючи йому контролювати свої дії.

Враження від книги.

    Книга повністю виправдала свої очікування. Я не можу назвати її дуже захоплюючою чи інтригуючою Враховуючи те, що це документальний роман, він просто та спокійно розповідає історію Біллі. Спочатку ми знайомимось із загальними подіями, які призвели до того, що було виявлено психічні проблеми, а потім автор детально розповідає ту ж історію, але з боку кожної особистості. Розповідається про те, що саме привело до розщеплення особистості Біллі, як ці всі особистості жили далі і як вони старались вжитися усі, враховуючи яскраво виражену індивідуальність кожного з них.

   В книзі також яскраво показує автор, як реакція громадськості може нашкодити людині. Мене дуже розлютило те, як люди засуджували Біллі, як громадськість вороже ставилась до нього. Так, я розумію, що він скоював грабежі та був засуджений за згвалтування жінок, але хіба не бездіяльність громадськості призвела до цьго? Чому ніхто не зупинив вітчима Біллі? Чому ніхто в школі не звернув належної уваги на дитину? Люди просто відвернулись від нього, не бажаючи бачити проблеми дитини, а потім ж засудили його за те, що він просто старався вижити в цьому світі. 

   Мені дуже сподобалось те, що книга показує не тільки загальні події, які пережив Біллі, коли лікувався, автор ще й чудово передає риси характеру всіх особистостей, їх думки і поведінку. Після прочитання цієї книги, мені стало дуже жаль Біллі та інших людей з таким діагнозом, яких суспільство просто кидає на призволяще і старається не помічати.

Раджу прочитати!

Сюзанна Коллінз

"Голодні ігри"

[завершена екранізація]

Про книгу.

  Ця історія відома усім. Навіть, якщо хтось не дивився фільмів чи не читав книги, то все одно неодмінно щось чули про саму історію. Я всі частини книги прочитала досить давно. Не можу сказати, що вона мене вразила. Мені важко сприймаються такі антиутопічні книги, про світ в якому щось сталось і змінився весь стиль життя. Через це книги були для мене дуже посередніми. Також не вразила манера написання Сюзанни. Але переглянувши фільми, я зрозуміла, що напевно просто моя уява ще не доросла для того, щоб малювати картини таких масштабів.

Екранізація.

    Сьогодні переглянула останню частину цієї історії. Знову не можу сказати, що книга мене вразила. Ця історія точно не стане такою, яку я захочу переглядати кілька разів з самого початку і до величного завершення (як, наприклад, Гаррі Поттера, Володаря персня, Сумерки(знаю, що Сумерки трохи не вписуються масштабами з попередніми книгами, але я дійсно люблю цю історію і її екранізацію) і т.д.).Та все ж режисери та Сюзанна чудово попрацювали над надихаючими промовами Кітніс, я кілька разів просльозилась. Попри це все, завершення мене абсолютно не вразило. І на мій погляд, цю історію можна було б так не розтягувати. Бо виходить, що 2 фільми вони виживали в іграх, а 2 фільми - була революція і війна. 

   Все таки, мені здається, що екранізація мене більше зачепила, ніж книга. Напевно таки моя уява не змогла намалювати такі масштабні події, тому я не змогла оцінити сам сюжет. Я рада була ознайомитись із цією історією і оцінити її логічне завершення.

   Раджу всім переглянути останню частину фільму, щоб отримати повноцінне враження від історії.

Стівен КІНГ

"Відродження"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

Це Кінг і цим все сказано для мене.

Сюжет книги.

    Маленький Джеймі грався своїми солдатиками, коли відчув, що на нього впала чиясь тінь… Це був новий пастор Чарльз Джейкобз. Хлопчик іще не знав, що того дня тінь Джейкобза впала на все його життя... Невдовзі у страшній аварії загинула родина пастора, і той прокляв Бога та покинув містечко. Але кілька років по тому доля знову звела цих двох, і колишній священик урятував життя Джеймі. Прийшовши до тями, хлопець відчув: сталося щось непоправне — але що? І чому йому тепер сняться мертві дружина й син пастора? Джеймі не покидає відчуття, що він на межі катастрофи...

Враження від книги.

    Книга мене не розчарувала, але засмутила. По-перше, вона дуже і дуже довго мені йшла, по-друге, половину книги я взагалі не розуміла яка її головна сюжетна лінія (така, щоб була в стилі Кінга). Але все таки після прочитання усіх сторінок в мене не залишилось негативу. Незважаючи на це все, Кінг вміє писати і в цій книзі він це доводить. Бо напруженого сюжету, як такого, не має, але все одно залишаються після неї приємні відчуття. 

   "Відродження" чомусь мені нагадало "Інферно" Дена Брауна. Я розумію, що це взагалі дві кардинально різні історії, які не мають нічого спільного. Але вони мені видаються схожими по атмосфері. "Інферно" хоч і повинне жахати тим, до чого може привести надмірна одержимість, навіть, хорошою справою, але все таки я почала задумуватись, що можливо ідеї одержимого були не такі вже й божевільні. Це б реально допомогло нашій планеті. Так, це звучить страшно і взагалі важко уявити як таке рішення може здатись раціональним. І от саме цим ці дві книги схожі. Бо в Кінга також виникає таке відчуття, що ніби це й божевілля(СПОЙЛЕР - лікувати людей "таємною" електрикою, яка призводить до побічних дій), але скільки б людей ми змогли вилікувати! Навіть, рак був би нам не страшний. Але знову фанатизм показує яку катастрофу це може породити (хоча й це показано типово в стилі Кінга, але суть залишається тією самою).

   І це мені дійсно сподобалось в цій книзі. Ніби спочатку божевільні, взаємовиключні дії які можуть здатись, навіть, трохи раціональними.

    В книзі часто порушується тема віри в Бога, тому не думаю, що вона підійде кожному. Як кажуть: "на колір і смак..."

Андрій Даньків

"Віч-на-віч"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

  Мені двічі прийшло повідомлення від якоїсь людини про те, що якщо я хочу прочитати нову книгу Андрія, то потрібно поставити "+" в спеціальній темі. Автор вирішив самотужки видати свою книгу. Враховуючи те, що повідомлення вже було друге, то я вирішила також записатись, а чому б і ні? Тим більше, що історія про хлопця який чує думки маніяка це вже щось дуже і дуже цікаве.

Сюжет книги.

   Як я вже писала вище, це розповідь про маніяка і хлопця, який чув його думки.

Враження від книги.

  Ця книга заставила мене пережити і злість, і розчарування, і захоплення, і інтригу та ще багато інших відчуттів. Спочатку мене, відверто кажучи, дуже нервували ці уточнення, які автор пише в дужках. Потім я вже трохи звиклась, але це все одно псувало мені всю атмосферу. Я чекала чогось детективного і можливо, навіть, містичного, але не отримала нічого схожого. Тут  прийшло моє розчарування. 

  Та потім я просто захопилась усіма подіями. Точніше кажучи, не стільки подіями, скільки їх описом. Андрій просто неймовірно вміє описувати думки героїв. Всю книгу можна з легкістю розібрати на цитати, я так і робила спочатку. В загальному, це напевно перша моя книга такого роду. Спочатку все йде нормально, але потім з'являється розмова у вигляді п'єси, історії, які нічим не пов'язані із загальним сюжетом і різка зміна часу (ми одразу опиняємось у майбутньому головного героя), а ще ця розмова із тінню... Це мене дійсно дуже здивувало. Ніколи з таким не стикалась раніше. Розмова у вигляді п'єсі взагалі здалась мені дуже неординарним і класним рішенням автора. 

  Під кінець я вже не очікувала ніякого особливого завершення історії, але автор різко повертається до всіх тих минулих подій і думок маніяка, в досить незвичному руслі викручує всю історію. Одним словом, завершення цієї історії було дуже динамічним і цікавим. 

   Не можу точно сказати чи вдалась ця книга автору в тому стилі, в якому він хотів її написати. Але я точно надовго запам'ятаю цей стиль і ці неординарні повороти сюжету. Сумніваюся, що мені ще колись доведеться прочитати щось схоже. Я б не сказала, що  сам сюжет є не дуже сильним, але автора я точно можу назвати майстром своєї справи. Андрій чудово пише.

   І я б з радістю прочитала його "сопливі філософські трактати для дівчаток" (цитата з  післямови автори, так йому часто пишуть недруги). Бо в Андрія дійсно дуже класно вдається писати про філософію життя. Я, навіть, думаю, що якби він написав щось в стилі "Над пропастью во ржи", то його книга мені б сподобалась набагато більше.

  Получився досить емоційний відгук, я не жалію, що стала однією з небагатьох, хто має можливість ознайомитись із цією роботою автора.

Іван Байдак

[Ще одна презентація  улюбленого автора]

   Сьогодні я випадково наткнулась на оголошення про зустріч з Іваном Байдаком в книгарні "Є". Спочатку подумала, що я просто пропустила цей пост, але потім виявилось, що його просто опублікували за кілька годин до самої зустрічі. Тому я безмежно рада, що змогла відвідати цю зустріч та так гарно провести цей вечір.

   В загальному можна сказати, що це була презентація "нової" (або точніше реінкарнація старих його творів) книги під назвою "Full Package". Але це скоріше просто була розмовна зустріч із прихильниками. 

  На зустрічі, як  завжди, був присутній талановитий тернопільський поет, Юрій Матевощук. Вони з Байдаком спілкувались у формі питання-відповідь. Було дуже цікаво їх слухати. Ми навіть вмовили Івана зачитати кілька уривків своїх творінь, хоча він не дуже хотів цього робити :) Зате після зачитання уривків він отримав свій "гонорар" у вигляді склянки води XD 

Було весело.

  Іван багато розказував, але одна фраза мені особливо запам'яталась. Він сказав, що письменник має бути голодним, щоб він міг писати. Бо коли людина достатньо поїсть, то стає занадто розслабленою і, навіть, трохи лінивою. Я в цьому повністю погоджуюсь. Це саме можна сказати і до більшості розумової праці. Ми дійсно не налаштовані на роботу, якщо добре поїли. Організм після цього потребує відпочинку, а не розумової нагрузки. 

  Також ми дізнались, що в 2016 можна чекати дві (а може навіть 3) нові книги Байдака :) 

  Як ви, напевно, вже зрозуміли мені сподобалась ця раптова зустріч в книгарні. І я зрозуміла, хоч давно вже не слухала аудіо Байдака, але коли він говорить в моїй голові відбувається щось неймовірне. Це кайф, який важко описати словами!)

Роберт Грейсміт

"Зодіак"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

  Вона вже давно стоїть у моєму списку запланованих для прочитання книг, але ніяк руки не доходили. Багато хорошого чула про неї. Також дивилась її екранізацію і вона мені сподобалась. А ще тихого осіннього вечора чомусь з'явилось дике бажання почитати про різних вбивць.

Сюжет книги

 Документальна розповідь про страшного серійного вбивцю, що ховався під ім'ям Зодіак і тероризував Америку з 1966 по 1981 рік. Книга написана на основі журналістського розслідування, яке почав Роберт Грейсміт.

Враження від книги.

  Книга дуже хороша. Легко і цікаво написана, але мене не залишало відчуття, що я так і не дізнаюсь хто ж насправді був  Зодіаком. І я не помилилась. Книга не розповідає про це, бо серійного вбивцю так і не розкрили. Різноманітні екранізації пропонують власні завершення цієї історії і найрізноманітніші варіанти справжньої оосбистості Зодіака, але достовірно ніхто не знає, хто ховався під цим іменем. 

  Цей факт з одного боку засмучує, але з іншого він вносить якусь містичність і загадковість. Бо усвідомлюєш, що це не просто художня розповідь про неіснуючих людей, а справжні життя людей, які одного дня зруйнувала людина, яка ховалась під іменем "Зодіак".

  Якщо вам хочеться чогось трохи похмурого, то ця книга саме така. Раджу)