Ден Браун "Цифрова фортеця"

  Вчора, як і було заплановано, дочитала ще одну чудову книгу Брауна.

  Книга розповідає про працівників Агенства Національної Безпеки (АНБ), яким до рук попав незламний код. І тільки творець коду та його повірена особа мають пароль, який дозволить відкрити "цифрову фортецю" і дати неоціненну інформацію щодо шифрування даних. А це означає, що національна безпека США під загрозою, адже код може попасти до терористів, бандитів і т.д. Тому кілька працівників АНБ намагаються по-своєму знайти код до "фортеці". Але під час цього одного дня, коли вони намагаються розшифрувати код, відбувається багато цікавих подій, які суттєво змінюють все. І це руйнує грандіозні плани на всесвітню славу.... Кого? А це ви дізнаєтесь, якщо прочитаєте книгу.

  Як і більшість книг Дена Брауна, "Цифрова фортеця" дуже добре написана та має неймовірно захоплюючий сюжет. Автор заставляє наш мозок на повну працювати над вичисленням злочинних планів усіх персонажів книги. І хоч десь на середині книги (а може і ще трохи скоріше) я вже здогадалась, хто винуватець всьому, але це ні в якому разі не зіпсувало враження від закінчення. Браун любить в кожній своїй книзі створювати такий момент, де впродовж 10-15 сторінок ти просто перестаєш дихати і з надією слідкуєш за головними героями та їх діями.

  Мені подобається, що всі книги автора піднесені на національний рівень, тобто, всі розповідають про події, які можуть нашкодити країні, світу і т.п. Це робить сюжет ще більш напруженим та заплутаним.

  З радістю визнаю, що Ден Браун майстер своєї справи. Ця книга повністю в стилі автора і ніхто інший не зміг би краще змалювати такий сюжет.

  Тому раджу прочитати книгу, якщо ви любите розгадувати не зовсім легкі загадки :)

Пауло Коельо "Алхімік"

  Цю книгу я прочитала вже досить давно. Але,в рамках навчальної програми, вирішила перечитати, щоб освіжити в пам'яті події книги. 

  Звісно, книга хороша і я не можу сказати нічого поганого про неї. Вона багато чого може навчити людину. Мені здається, основна ідея цієї книги - Потрібно йди до своєї мети і не боятись невдач. 

  Такі книги надихають на роботу та активну діяльність. І це дуже добре. Бо в сучасному житті більшість людей вже зневірились в тому, що можна здійснити свою мрію. 

  В загальному, " Алхімік" мені сподобався, але це дещо не моя література. Я, в принципі, люблю читати філософію, але для цього потрібно мати відповідний настрій, щоб щось винести, чогось навчитись. Як я вже казала, книга сподобалась, але якихось нових емоцій мені не принесла. Минулого разу вона мене надихала і принесла радість, цього разу мало що змінилось.

  Книга хороша, як і вся творчість Пауло Коельо. Раджу.

Элис Сиболд "Милые кости": 

книга і фільм

Книга

  Перше враження від книги було хороше. З перших сторінок постають напружені події, і я очікувала, що вся книга буде в тому ж дусі. Але все виявилось не так. Тому потім мені стало досить нудно читати книгу. Після своєї смерті в книзі описане споглядання Сюзі за життям своєї сім'ї, близьких, знайомих. В загальному мені сподобалось, але назвати книгу чудовою я не можу. Я ж вже казала, що люблю, коли книга наповнена пригодами і неочікуваними поворотами долі. А тут... Все йшло якось так плавно, все було очікувано (не в погано сенсі слова, просто автор нас наперед готував до певних подій). Та все ж книга була хорошою самою манерою написання. Еліс Сіболд вміє гарно писати про буденні речі, про переживання. І тому, навіть, читати про те, як сім'я Сюзі просто старається вибратись із цієї трагедії, дуже і дуже цікаво читати. Надзвичайно зворушила сцена, коли всі жителі вулиці, всі знайомі вийшли попрощатись з маленькою дівчинкою, яка колись так і не повернулась додому. 

  Дочитавши книгу, я закрила її з відчуттям завершеності і хорошим настроєм. А це вже знак того, що книга гідна для прочитання, якщо після неї залишаються приємні відчуття :)

Екранізація

  Про фільм я вже багато чого чула. Всі казали, що він хороший. Але його опис мене не заінтригував, тому я не хотіла його дивитись. Але після прочитання книги, мені стало просто цікаво як це все втілили в життя режисери та сценаристи. Тому я одразу ж подивилась і фільм. І він мені набагато більше сподобався, ніж книга. Не знаю, можливо просто екранізація була краща за те, що малювалось в моїй уяві (напевно уява моя вже змучилась показувати незрозумілі історії, про які я читаю). Мені дуже сподобалась гра акторів. Особливо Сюзан Сарандон, яка грала бабулю Линн. В неї цей образ вийшов ще більш цікавим, веселим та колоритним, ніж в книзі. Вона давала привід для усмішки, тоді, коли маленька дівчинка розповідала про свою трагедію, яка не залишила байдужими нікого.

 Хоч в фільмі було досить багато викинутих сцен, сцен які мали право на життя. Наприклад, любовна сцена Сюзі, або те саме прощання всіх на кукурудзяному полі. Фільм зробили більш зрозумілим та примітивним, ніж книга. Напевно, хотіли, щоб він усім сподобався і щоб все було ясно. Навіть, Джоржда Гарві вони змінили. В книзі він був холоднокровним, обачним вбивцею, а в кіно - необережним та напруженим і складалось враження, що він в цьому дилетант. Ну і звісно, фільм доповнив усю драматичність історії, яку нам розповіла Еліс Сіболд, чудовими саундтреками. А ще мені дуже сподобалося те, що викинули деякі моменти з життя матері Сюзі, бо в певних моментах книги вона мене просто бісила, а під кінець я починала її просто ненавидіти, хоча все й добре закінчилося)

  Отже, і фільм, і книга залишили хороші враження після себе. Щоб до кінця зрозуміти, що ще відбувалось в сім'ї Селмонів варто прочитати книгу)

Сергій Бут "Листи з того світу"

  

 

  Вчора дочитала ще одну чудову книгу. Нею став дебютний детективний роман Сергія Бута "Листи з того світу".

 

Оформлення книги.

  Якби не хороші відгуки про вміст книги, я б напевно ніколи її не купила. Бо обкладинка мені взагалі не подобається. Хоча, в прицнипі, дуже мало наших сучасних українських письменників випускають книги з гідними обкладинками. Оформлення сторінок і частин роману мені теж не дуже  сподобалось. Але тут, як кажуть "на колір і смак..."

Вміст книги.

 Книга мене захопила з перших хвилин. Опис цвинтаря, з якого починається книга, був настільки хорошим, що мені захотілось відвідати Львів і самій походити по Личаківському цвинтарі. Щоб також відчути ті емоції, що описує автор. 

  Сергій настільки чудово і захопливо описує всі краєвиди Львова, що з'являється непереборне бажання поїхати в Львів і пройтись ТИМ САМИМ маршрутом, в продовж якого розвиваються події в книзі (я навіть хотіла записати усі місця і будівлі куди навідувався головний герой).

  Автор неймовірно точно описує життя студентів, їх думки під час пари, їх відчуття під час навчання та втому від усього.

  Сергій Бут став для мене просто ВІДКРИТТЯМ в плані описів. Для мене він поки що найкращий, хто вміє настільки цікаво і неординарно описати все. Навіть мій улюблений Кінг не з таким розмахом захоплював мене своїми пейзажами."Ніч вступала в свою каденцію, безапеляційно позбавивши світловий день права на життя" - це формулювання мене дуже вразило. Ніби просто настає ніч, але навіть це написано так, що просто неможливо неоцінити талант автора.

  Я думала, що прочитавши перші 50 сторінок я вже зрозуміла стиль і манеру написання, тому була готова до всього. Але дід, який "рубається в плейстейшен" довів мене до справжнього, щирого сміху.

  В загальному, книга тримає в напруженні до самого кінця. Звісно, були підозри про те, хто стоїть за всіма тими подіями, але фінал все одно залишився для мене НЕОЧІКУВАНИМ. Це мені особливо сподобалось, бо останнім часом мене важко здивувати.

  Думаю, я відкрила для себе ще одного чудового письменника, нові книги якого я буду чекати з нетерпінням.

  Раджу всім прочитати "Листи з того світу"!

Джон Грин "Бумажные города"

  "Бумажные города" Гріна мені дуже сподобалась (мені не подобається, як звучить переклад назви книги на українській мові - "Паперові міста", тому я буду писати всюди російську назву). Книгу можна віднести до категорії "підліткових". Я люблю читати такі історії. В них завжди є зрозумілі для мене сюжетні лінії та роздуми героїв. Напевно через те, що в мене цей період вже позаду, мені легше усвідомити всі переживання героїв книг. 

 "Бумажные города" розповідають про популярну дівчину Марго, яка колись дружила з хлопчиком Кью, але потім вона стала популярною, а він не зовсім. Але через кілька років після останньої їх розмови, одного пізнього вечора, Марго раптово стукає у вікно Кью і пропонує йому розділити з нею нічні пригоди. Але після всіх нічних подій марго зникає. І залишає після себе вервичку підказок. Кью вирішує знайти її і повернути. Але впродовж цих пошуків, він багато чого починає розуміти про себе та оточуючих людей.

  Книга в загальному побудована в стилі детективу, де в пошуках підказок головний герой починає краще усвідомлювати світ навколо.  

  Джон Грін надзвичайно легко і цікаво пише. Завжди, починаючи читати його книгу, дуже важко відкласти її і зайнятись чимсь іншим, поки не дізнаєшся, чим же закінчаться пригоди головних героїв. Я вже не вперше стикаюся з стилем писання Гріна, хоча я прочитала не багато його книг. Першою книгою, яка познайомила мене з творчістю цього письменника стали його вже всім відомі "Винні зірки". І її, і "Бумажные города" я прочитала дуже швидко. Автор дійсно дуже добре може передати усі переживання, думки та почуття головних герої, в даному випадку - підлітків (хоча внутрішній світ підлітків дуже складний і неоднозначний).

   Думаю екранізація книги також буде чудовою, тому з нетерпінням буду її чекати! Раджу прочитати книгу тим, хто любить підліткові книги. Думаю "Бумажные города" можуть стати класикою свого жанру, як і "Винні зірки")

Джозеф Дилейни «Ученик Ведьмака»

та екранізація книги "Сьомий син"

  Книгу "Ученик Ведьмака" (здається немає перекладу українською мовою) я прочитала дуже швидко. По-перше це через те, що вона має досить невеликий обсяг, а по-друге вона дуже цікава. Це історія хлопчика, якого вирішили віддати в учні до відьмака, який бореться із всякою нечистю. Хлопець якому 12 років (чи 13...точно не пам'ятаю) не дуже хоче йди з батьківського дому,але усвідомлює, що колись йому прийдеться це зробити, бо ферма дістається тільки одному сину, а решта повинні шукати собі роботу деінде. Хлопець йде в учні, але він ще навіть не уявляє, що на нього чекає...скільки пригод, небезпек та цікавих зустрічей ще прийдеться пережити.

  Мені дуже сподобалась перша книга серії. Мені здається, що вона може повторити долю "Володаря Персня", "Гаррі Поттера" та "Хронік Нарнії". Це чудове фентазі і для дітей, і для дорослих. В ньому присутнє добре продумана сюжетна лінія, цікаві повороти долі та неочікувані відкриття про головного героя та його супутників.

   Як я вже казала, я думаю що ця книга могла викликати щось схоже до Поттероманії, якби також почала розповідати історію хлопчика, який росте, проходячи різноманітні небезпеки і всяке таке. Але Сергій Бодров вирішив по-іншому. Він став режисером фільму "Сьомий син". І з перших хвилин ми помічаємо наскільки фільм буде відрізнятись від книги! Перше, що кидається в очі це Бен Барн, який явно не схожий на 12-літнього хлопця. І взагалі від книги залишилось дуже мало всього. І переконання матері, і сам характер Тома Уорда зазнали змін. Але від цього фільм ні в якому разі не став гіршим від книги. "Сьомий син" просто перетворився в окрему історію, яку так само, як і книгу, цікаво дивитись і одразу з'являється тривога за долю героїв фільму та невизначеність у закінчені історії. Можливо фільм став поєднанням кількох книг серії Ділейні про Учня Чарівника, але точно я не можу сказати, бо читала тільки першу книгу. Фільм розповідає НАБАГАТО більше про головного героя, його історію, походження та долю. Ну і звісно куди ж без любовної лінії? Для мене було очікуваним її додавання, бо в більшості випадків фільм дивляться саме через недозволене кохання, яке може жити вічно!) Цей прийом ніколи не старіє і завжди радо приймається глядачами. Тому думаю, що це чудовий хід Бодрова і за це йому окреме спасибі. Абсолютно всі актори чудово зіграли свої ролі, дуже точно передали емоції та переживання своїх героїв. 

  Отже, моє загальне враження від книги і фільму ЧУДОВЕ. Просто не судіть книгу як дитяче фентазі, а фільм - як погану екранізацію, в якій дуже мало сюжету книги. Просто сприймайте книгу і фільм як дві окремі історії. І тоді думаю вам сподобається і робота Ділейні, і погляди Бодрова на її екранізацію,