Рейчел Хокинс

"Проклятая школа"

|трилогія + додаткова розповідь|

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

   Після Харпер Лі (хоч я і не вважаю, що ці книги важкі)мені захотілось чогось дуже легкого і навіть певним чином банального. А що може бути банальнішим, ніж підліткові романи?XD

Сюжет книги.

  Бал на Хеллоуїн. Головна подія в школі Геката-Холл, де навчаються підлітки, що володіють паранормальними здібностями. До нього готуються всі конкуруючі дівочі компанії - і кожна мріє "вбити" конкуренток, які теж претендують на увагу найпопулярніших хлопців. Але одна справа - змусити суперницю або заздрісниць здохнути від заздрощів, а інше - зазіхнути на справжнє вбивство! Жертви - дві найшкідливіші дівчата Геката-Холл з клану шкільної "королеви краси" Елоді. Підозрювана - Дженна. Про її ворожнечі з Елоді відомо всім, і в неї вже були проблеми із законом. У її невинність не вірить ніхто, крім кращої подруги Софі-дівчата, володіє колосальним магічним даром. Якщо вже вона не врятує подругу, хто тоді? І Софі починає власне розслідування ...

Враження від книги.

   Почну з того, що опис, на мій погляд, зовсім не описує події книги. Все почалось не з балу і головна героїня не розслідувала вбивства щоб врятувати подругу, а просто робила вчинки, які вважала нормальними, але які в кінцевому результаті призвели до трагічних подій. 

 В цій книзі все розписано згідно правил підліткових фентазі:

• Головна героїня і її вірна подруга + красунчик школи, який звісно закохується в Софі + хороший хлопець, який створює любовний трикутник.
• Перший рік в школі і одразу багато подвигів і відкриття історії власної сім'ї.
• А потім звісно порятунок світу. Куди ж без цього?

   Ця книга для мене стала певним змішанням історій про Гаррі Поттера і Академію вампірів. Я б не сказала, що це погано. Всі три книги вміло написані, події цікаві та не здаються затягненими, а також книги насичені саркастичними та іронічними фразами від головної героїні. Це кожного разу заставляло мене усміхнутись. 

Хіба ж не класно написано?

• "Не знаю, что я ожидала увидеть в комнате, где живет вампирка. Наверное, много черного, стопку книг Камю… ну и трогательный портрет смертного возлюбленного, который, само собой, умер красиво и трагично и тем самым обрек вампирку вечно грустить и романтически вздыхать.Что тут скажешь? Я девочка книжная…А комната виглядела так, словно ее обставляло незаконное дитя грешной любви Барби и клубничного пироженого."
• "Одно приятно — дурацкую влюбленность в Арчера как рукой сняло. После удара коленом в солнечное сплетение всякие романтические чувства исчезают напрочь. Я думаю, это естественно."

   Не можу сказати, що якась із трьох книг мені особливо сподобалась. Всі були на однаковому рівні. додаткова маленька розповідь про День Святого Валентина також заставила кілька разів усміхнутись. 

  Я вважаю, що це хороша підліткова книга. Нічого особливого, але вона точно знайде свої читачів.

Харпер Лі

"Убити пересмішника" та 

"Іди, вартового постав"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

     Книга "Убити пересмішника" вважається класикою. А недавно вийшла ще одна книга Харпер, яка була написана скоріше за "Убити пересмішника", але не була видана. Вважають, що "Іди, постав вартового" є початковим варіантом роману "Убити пересмішника". Я вирішила, навіщо залишати книги на потім, потрібно вже ознайомитись із письменнецею, роман якої було відзначено Пулітцерівською премією.

Сюжет книги

"Убити пересмішника"

  Роман американської письменниці Харпер Лі написаний від імені восьмирічної дівчинки і розповідає про життя скромної родини Аттікуса Фінча. Дія роману відбувається в 1935 р в маленькому американському містечку.

"Іди, вартового постав"

  Багато років одна з найкращих книг XX століття - "Убити пересмішника" - вважалася єдиним твором Харпер Лі, і лише недавно відкрилися несподівані подробиці появи цього роману. Насправді першою книгою письменниці був роман "Іди, вартового постав", дія якого розгортається через 20 років після подій, описаних в "Убити пересмішника". Редактор видавництва, до якого звернулася Харпер Лі, запропонував їй написати ще одну книгу, розгорнувши спогади головної героїні про дитинство в повноцінний роман. І саме цю книгу під назвою "Убити пересмішника" побачили і полюбили читачі усього світу. А рукопис "Піди постав сторожа", здавалося, був втрачена назавжди.

  У романі "Іди, постав вартового" доросла головна героїня змушена боротися з безліччю проблем, вона намагається зрозуміти ставлення свого батька до суспільства і його влаштування, а також усвідомити свої справжні почуття по відношенню до місця, де народилася і виросла. Мільйони читачів у всьому світі знову зустрінуть улюблених героїв, і зануряться в атмосферу забобонів і клаустрофобії маленького містечка, настільки блискуче описаного Харпер Лі.

Враження від книг.

  "Убити пересмішника" мені дуже сподобалась. Харпер майстерно описала місто, головних героїв та їх недитячі пригоди в такому ранньому віці. На початку роману автор описала кількома реченням, що повинно дещо статись. І на протязі усієї історії я чекала, коли ці події відбудуться. Кожного разу мені здавалось, ну ось зараз це буде, але кожного разу я помилялась. Звісно, я розуміла, що все найцікавіше відбувається під кінець книги, але все одно кожного разу чекала натяку на те, що відбудеться. Кінець роману мене не розчарував. Все відбувалось динамічно і неочікувано. Раджу прочитати цю книгу! Вона дійсно варта  Пулітцерівської премії.

  "Іди, вартового постав" я сприйняла, як продовження "Убити пересмішника". Хоча насправді вона була попередником, усім відомого роману. Розповідь про дорослу головну героїню мені не настільки сподобався, як її дитячі вибрики. В цій книзі багато розповідається про політику, про різноманітні закони і переконання. Це мені було трохи важко читати, бо я мало що розуміла з цих законів та історичних даних. "Убити пересмішника" легше написана і розповідає про буденні речі, з якими можуть стикнутись діти під час своїх пригод. 

  Обидві книги чудові, я не жалію, що вирішила їх прочитати. І раджу всім ознайомитись всім із роботами Харпер. Вони гідні вашої уваги!

Дженни Хан

"Всем парням, которых я любила"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

  Це новинка в категорії "Young adult", тобто щось типу книга для підлітків і про підлітків. А ще я чула багато хорошого про неї від букблогерів. Тому й вирішила почитати і якщо чесно залишилась дуже задоволеною книгою.

 Сюжет книги.

  "Всем парням, которых я любила" - розповідь про дівчину на ім'я Лара Джин, яка ніколи відкрито не зізнавалася в коханні, а замість цього писала кожному хлопцеві лист, розкриваючи в ньому свої почуття, запечатувала і ховала його в коробку під ліжком. Але в один прекрасний день Лара Джин виявляє, що якимось дивним чином всі її листи з секретної коробки відправлені адресатам. Це непередбачена обставина зіштовхує дівчину обличчям до обличчя з усіма її колишніми коханими. У міру того, як Лара справляється з наринули труднощами, вона розуміє, що з цієї історії з листами може вийти щось цікаве і навіть дуже хороше.

Враження від книги.

  Мені дуже сподобалась ця історія. Це чудова підліткова книга, яка легко і швидко читається. Автор дуже цікаво закрутила всю цю історію з листами. І взагалі це дуже цікавий задум. Сюжет получився дуже насиченим на події, емоції на багато різних персонажів. Ця книга мені любовною лінією дуже нагадала книгу Анни Джейн "Мой идеальный смерч". Сюжети дійсно дуже схожі. Книги Анни Джейн мені сподобались, тому надіюсь, що Дженні Хан також зможе мене порадувати. Певною мірою сюжети цих книг дуже і дуже банальні. Але ось в цьому на мій погляд і найбільша важкість їх написання. Таких книг зараз дуже багато, але написати так, щоб запам'ятали саме твою досить важко. Мені здається, що ця книга варта того, щоб її запам'ятати!)

Раджу прочитати,

 якщо любите підліткові романи.

Райчел Мид

"Академия вампиров"

[вся серія книг]

Чому я вирішила прочитати цю серію книг?

 Спочатку захотілось просто порівняти першу книгу з її екранізацією. Про свої враження від цього порівняння я вже вам розповідала в окремому пості (http://worldprintedpages.blogspot.com/2015/09/50-50.html). Там я вам написала, що обов'язково напишу про враження від другої частини. Але я вирішила, що краще просто дочитати всі книги і розповісти повністю про всю серію. Ось так)

Сюжет книг.

Ні для кого не таємниця, що вампіри існують насправді, живуть поруч з нами і користуються часом своїми незвичайними навичками. Але мало кому відомо, що в Америці, в самому серці Монтани, є реальна Академія, де вампіри навчаються високому мистецтву магії. І не знає майже ніхто, що в світі йдуть криваві вампірські війни і расі мороїв протистоїть жорстоке плем'я стрігоїв - вампірів, що переступили межу закону і не гребують вбивством. Навіть стіни Академії, свята святих науки, не надто надійний захист від підступів темних сил. Юна моройская принцеса Лісса і Роза, її подруга і вірний страж, переконуються в цьому, опинившись в епіцентрі грізних подій. 

Враження від книг.

  Загалом мені сподобались всі історії, які описуються в книгах. Кожна книга має свою неочікувану пригоду із незавершеним закінченням. Через це хочеться одразу взятись за наступну книгу. Мене все ще трохи нервувало те, що в кожній книзі спочатку розповідається про всі минулі події попередніх книг, і коли вони зустрічаються з персонажами, то одразу йде передісторія їх взаємин з минулих книг. Це реально трохи набридало. Але я все ще переконана, що якщо хтось захоче прочитати книги не по порядку, то це будуть дуже доречні вставки.

  Останні дві книги я дуже швидко прочитала. Бо кожна історія була дуже насичена на події і героїв. Якщо одним словом сказати, то книги мені СПОДОБАЛИСЬ. Хоча після прочитання останньої книги в мене залишились неоднозначні відчуття. Склалось враження, що автор просто не зуміла повноцінно завершити цю історію. Закінчення виглядає обірваним і трохи кострубатим. В мене залишилась кілька питань, на які книга не дала відповідей:

1. Яка доля спіткала "жертв" дій Рози?
2. Які тепер стосунки Рози і Крістіана?
3. Пояснення про розірвання зв'язку дівчат було дуже незрозумілим і примітивним.
4. Де подівся Роберт Дашков? Що з ним потім було?

   І це лише частина тих питань, на які я б хотіла почути відповіді. Та ще й Роза в кінці книги дійсно виглядає трохи безсердечною, як і Лісса. Я вже була схильна думати про Розу так само, як і говорив Андріан, а Лісса просто якась підозріла була зі своєю "новою" сестрою.

Це хороша легка і цікава історія. 

Але її закінчення залишає бажати кращого.

З початком нового 

книжкового року!

Джордж Орвелл

"1984"

Чому я вирішила цю книгу?

  Зрозуміло, що ця книга вже стала класикою. І вважається, що кожен повинен її прочитати. Та особисто я вирішила її прочитати після того, як побачила її в списку 12-ти улюблених книг Стіва Джобса (http://appleinsider.ru/istoriya-apple/12-lyubimyx-knig-stiva-dzhobsa.html).

Сюжет книги.

 «Останні десять років я найбільше хотів перетворити політичні писання у мистецтво», - сказав Орвелл у 1946 році, і до нинішніх днів його книги і статті переконливо показують, яким може стати наш світ. Великий Брат і раніше не змикає очей, а деякі рівні - рівніші інших ...

Враження від книги.

  Я рада, що ця книга стала першою книгою 2016 року, яку я прочитала. Це дає якісний початок моєму книжковому року. "1984" мені сподобалась. Вона з категорії книг, після прочитання яких одразу виникає безліч питань до нашого світу. Поки я її читала, то змогла провести велику кількість аналогій з сучасним світом. А це свідчить про те, що "Великий Брат" дійсно не спить. Події в книзі не такі вже й вигадані. Можливо в іншому вигляді, інших словах і діях, але ми вже частково живемо в тому світі. З розвитком технічного прогресу ми мали б більше знати і розуміти. Та це не так. Нами просто легше стало маніпулювати. Напевно, тільки 10 людей зі 100 перевіряють інформацію, яку отримали, на її достовірність. І де впевненість, що ці всі засоби, де ми перевіряємо інформацію, не контролює "Великий Брат"?

Отже, я дійсно РАДЖУ її прочитати всім. 

Вона гідна бути в списку прочитаних і осмислених книг!