Дж. Д. Сэлинджер 

"Над пропастью во ржи"

   
   Книга розповідає про хлопця якого вигнали з чергової школи і він вирішив здійснити все, що йому в голову прийде. За кілька днів з ним багато чого відбулося, але все ж на останній ривок сил у нього не хватає.

  Ця книга вважається класикою і просто неймовірнимбестселером. Але якщо чесно, то в мене після неї взагалі не залишилось ніяких вражень. Я абсолютно не зрозуміла користі  цієї книги. Напевно я ще до неї не доросла. Можливо треба буде її перечитати через кілька років. Я взагалі любителька книг, де є напружені події, цікаві сюжетні лінії. А в цій книзі все монотонно і не цікаво. Книга здалась мені схожою на "Кульбабове вино" Бредбері, але після прочитання Бредбері в мене залишились хороші емоції, там багато хороших цитат. А тут - нічого. Я просто шокована! Все що я винесла з цієї книги це те, що якщо заставляти себе щось робити без відповідного настрою, то з цього нічого доброго не получиться.

    Дуже надіюсь, що я просто розумово не доросла ще до Селенджера. Бо зараз я дійсно засмучена. Я багато очікувала від цієї книги...

Клайв Степлз Льюїс "Хроніки Нарнії: Лев, чаклунка і чарівна шафа"

 

  Давно хотіла почати читати серію цих книг. І ось сьогодні почала. Книга невелика і дуже цікава. Вона розповідає про роздуми і наміри головних героїв, а також пояснює деякі моменти, які не зовсім зрозумілі в фільмі. Всі події в книзі розвиваються досить швидко(я люблю, коли події не затягуються), але через це про все розповідається ніби в зжатому форматі, залишається деяке нерозуміння. В загальному після книги в мене залишились хороші емоції.

 Але фільм, мені здається, набагато краще розкриває сам сюжет книги. Кіно більш ширше розповідає про родинні зв'язки та пригоди головних героїв. Битва двох армій набагато краще роказана. Вона займає більше часу у фільмі і через це надає більшої напруженості самій кінострічці. Спецефекти теж допомагають повніше усвідомити суть. І мені фільм було набагато цікавіше дивитись. Актори чудово справились із своїми ролями. Фільм залишає після себе більше хороших вражень, ніж книга. Хоча й книга непогана.

 Раджу ознайомитись і з книгами, і з їх екранізаціями, щоб повністю розуміти сюжет історії.

Стівен Кінг "Містер Мерседес"

 Про мою любов до книг Кінга можна говорити довго. Все почалось з його "Сяйва", книги про яку просто багато людей писала як про НАЙКРАЩИЙ ужастік, який вони читали. Ну і звісно я, як любитель ужастіків, вирішила перевірити ці слова. І я з 100%-ою впевненістю можу Вам сказати, що це ШЕДЕВР! Це моторошна і загадкова історія, яка тримає напругу від самого початку і до кінця. Продовження цієї книги вийшло здається цього року (принаймні в українському перекладі) і мало назву "Доктор Сон". Теж хороша і цікава книга, але все ж не така як "Сяйво". 

 Взагалі, Кінг пише дуже напружено і захоплююче. В нього навіть описи природи, або героїв виходять цікаві (хоча я дуже рідко їх читаю, в переважній більшості просто пропускаю). А також Кінг має таку манеру, коли всю книгу щось розгадують, шукають, а буквально на останніх 10 сторінках відбується "вибух мозку". Це мені дуже подобається) Хоча інколи "лапаю" себе на думці, що якби це був не Кінг, а якийсь інший письменник, то може мене б це дратувало.

  А тепер про книгу "Містер Мерседес". Книга повністю в стилі Кінга. Вона розповідає про поліцейського, який вийшов на пенсію, але залишив після себе кілька нерозкритих справ. І саме це його дуже мучить. Аж поки одного звичайного дня йому приходить лист, який просто змінює його життя і дарує йому нових друзів, на яких можна розраховувати у важкі хвилини. 

  Останні сторінки просто захоплюють з головою. Я навіть не помітила як закінчилась книга. Останній підрозділ і те, що там розповідається просто "зробив" всю книгу. Заради таких емоцій, які переживаєш під час прочитання цих слів, варто було читати 500 сторінок. Але це особисто моя думка і моє захоплення Кінгом. Можливо когось це розчаровує. Але не мене :)
 

Макс Кідрук "Подорож на Пуп Землі" Том 1.

   Я дуже люблю "писанину" Кідрука, бо він пише не про зіркове життя, нічні прогулянки Лондоном і т.п. Він пише про непролазні джунглі, про пригоди в країнах, де якщо потрапиш в халепу, додому можна не повернутись. А ще він пише про те, що сам пережив. І все це зрозумілою, веселою і подекуди не зовсім культурною (але від того ще цікавішою) мовою.

   "Подорож на Пуп Землі" Том 1. не став винятком. Хоч цю книгу я досить давно почала читати, але тільки зараз дочитала. Там немає сюжету, який напружує уяву і вивертає все всередині. Там просто розповідь про подорож, про давні цивілізації та про місця про які пересічна людина навряд чи знає. І все це в стилі Кідрука. Як і завжди після прочитання вже перших сторінок хочеться сказати "Кідрук такий Кідрук". Напевно його книги я б впізнала з різноманіття багатьох інших тільки по стилю написання.

   Я не одноразово була на презентаціях його книг. І жодного разу я не пожаліла про витрачений час та кошти. Він цікаво розповідає абсолютно про ВСЕ, він заставляє задуматись про речі, які навіть вчителі в школі та викладачі в універі не могли б розповісти. Його презентації завжди насичені цікавою науковістю, неймовірним гумором і ще чучуть розповідями про саму книгу. Він дуже рідко розповідає про сам сюжет книги, або агітує її купляти. Він просто розказує як виникла ідея написання книги, або як відбувався процес написання. І це вже дуже багато. Наскільки я помітила, це всім подобається, бо на його презентаціях з кожним разом все більше і більше людей. А його книги кожного разу із більшою швидкістю "змітають" з полиць книгомани :) 

    І це абсолютно заслужено! Якщо Ви ще не читали жодної книги Макса Кідрука, то раджу почати знайомство з його творчістю з книги "БОТ", яка є дуже популярною у нас в Україні і вже за межами неї!!!

Даніел Кіз "Квіти для Елджернона"

    Від цієї книги я нічого не очікувала. Бо навіть не знала про що вона. Вирішила купити тільки через те, що побачила її в багатьох людей на книжкових полицях. Всі її так купляли, тому я теж вирішила почитати. Я взагалі не часто знаю про що саме книга. В більшості випадків я читаю книги цікавих мені авторів, або просто через те, що люди пишуть багато хороших відгуків про неї. Сам опис книги я дуже і дуже рідко читаю. Я люблю, коли сюжет книги є для мене сюрпризом з перших сторінок і до самого кінця. Хоча й бувають вийнятки.

    Але ця книга була повністю незвіданою. Її було цікаво купляти. В книгарні знали, що вона десь є, але четверо людей її ніяк не могли знайти. Пошуки тривали десь 15 хвилин, але все ж вона була знайдена. Для мене вже було принципово купити її після таких пригод.

    Якщо чесно, то вона мене нічим не вразила. Сумніваюся, що я буду комусь її радити, або колись захочу перечитати. 

    Вона розповідає про хлопця, який був розумово відсталим. Щоб зробити його розумнішим на ньому проводили експерименти з підвищення коефіцієнту інтелекту. Спочатку все вдалось, але потім з'явились наслідки, не дуже радісні. 

   Сюжету, як такого, книга не має. Це просто щоденник хлопця і його роздуми, відчуття. Звісно там є кілька сюжетних ліній (родинні відносини, кохання), але вони мені видались примітними і не захоплюючими. Про них розповідається в стилі "добре, що є. і нехай". 

     Тобто, книга мене нічим не захопила ні манерою написання, ні самим сюжетом.

    Хоча ця книга, як для мене (майбутнього соціального працівника) є досить почальною. В ній є декілька сцен, де розповідається про розумово відсталих, догляд за ними, ставлення суспільства до таких людей і т.д. Це все є для мене корисним, але все ж дещо "нудний" виклад не зміг мене зацікавити.

Місто Порожніх. Втеча з Дому дивних дітей

  Буквально цього тижня я купила собі дві чудових книги "Місто Порожніх. Втеча з Дому дивних дітей" Ренсома Ріггза та "Квіти для Елджернона" Даніела Кіза.

 Я придбала саме ці книги, бо про них останнім часом багато читаю хороших відгуків у різних соціальних мережах.

   І от сьогодні я дочитала "Місто Порожніх. Втеча з Дому дивних дітей". Тому хочу поділитись своїми враженнями.

  Книга є продовженням відомого бестселера "Дім дивних дітей". Тому раджу спочатку прочитати цю книгу, бо в іншому випадку буде трохи важко зрозуміти суть другої частини та історію дітей. Трохи розповім про враження від цієї книги.

 

Я вже давно прочитала "Дім дивних дітей" і вже трохи забула про що там йдеться, в чому полягала суть, тому довелось перечитати короткий опис книги, щоб пригадати. В загальному в мене залишились хороші враження від книги. Ріггз вміє цікаво писати про буденність, а на останніх сторінках просто з неймовірним розмахом захоплює увагу читача розвитком подій. 

  "Місто Порожніх. Втеча з Дому дивних дітей" залишила такі ж враження. Спочатку було навіть трохи нудно, але під кінець все так змінилось, що я із захопленням перегортала сторінки одна за другою. А потім на найцікавішому місці книга закінчилась :( Це мене дещо засмутило, але якщо глянути на це з іншого боку, то це чудовий знак того, що буде ще одна книга-продовження історії про дивних дітей. І це не може не радувати.

  Тому я з усмішкою закриваю цю книгу і з нетерпінням буду чекати продовження.

   

Привіт всім!

Я проста студентка, але дуже люблю читати. В книгах я знаходжу спокій і рівновагу. Після прочитання кількох сторінок всі мої проблеми вже не здаються такими важкими, а світ забарвлюється у все більшу гамму кольорів. Тому я вирішила ділитись тут своїми враження, думками та очікуваннями від книг.