Даніел Кіз "Квіти для Елджернона"

    Від цієї книги я нічого не очікувала. Бо навіть не знала про що вона. Вирішила купити тільки через те, що побачила її в багатьох людей на книжкових полицях. Всі її так купляли, тому я теж вирішила почитати. Я взагалі не часто знаю про що саме книга. В більшості випадків я читаю книги цікавих мені авторів, або просто через те, що люди пишуть багато хороших відгуків про неї. Сам опис книги я дуже і дуже рідко читаю. Я люблю, коли сюжет книги є для мене сюрпризом з перших сторінок і до самого кінця. Хоча й бувають вийнятки.

    Але ця книга була повністю незвіданою. Її було цікаво купляти. В книгарні знали, що вона десь є, але четверо людей її ніяк не могли знайти. Пошуки тривали десь 15 хвилин, але все ж вона була знайдена. Для мене вже було принципово купити її після таких пригод.

    Якщо чесно, то вона мене нічим не вразила. Сумніваюся, що я буду комусь її радити, або колись захочу перечитати. 

    Вона розповідає про хлопця, який був розумово відсталим. Щоб зробити його розумнішим на ньому проводили експерименти з підвищення коефіцієнту інтелекту. Спочатку все вдалось, але потім з'явились наслідки, не дуже радісні. 

   Сюжету, як такого, книга не має. Це просто щоденник хлопця і його роздуми, відчуття. Звісно там є кілька сюжетних ліній (родинні відносини, кохання), але вони мені видались примітними і не захоплюючими. Про них розповідається в стилі "добре, що є. і нехай". 

     Тобто, книга мене нічим не захопила ні манерою написання, ні самим сюжетом.

    Хоча ця книга, як для мене (майбутнього соціального працівника) є досить почальною. В ній є декілька сцен, де розповідається про розумово відсталих, догляд за ними, ставлення суспільства до таких людей і т.д. Це все є для мене корисним, але все ж дещо "нудний" виклад не зміг мене зацікавити.