Наталка Шевченко

"ПОДВІЙНІ МІРАЖІ"

Чому я вирішила прочитати цю книгу?

    Якщо чесно сказати, то все дуже банально - просто зацікавила анотація книги. Вона мене дійсно заінтригувала, хоча я не часто читаю анотації і тим більше купляю через них книгу. А ще ця книга має відзнаку літературного конкурсу "Коронація слова". Все вказувало на те, що книга буде цікавою, але на жаль книга мене розчарувала (але про це вже далі розповім більш детально).

Оформлення та сюжет книги

  Оформлення це просто "no comments". Мені в принципі ніколи не подобаються обложки книжок від Клубу Сімейного Дозвілля, тому тут для мене не було несподіванки. Обкладинка була б ще навіть нічогенькою, якби вона не переливалась так на світлі. Через це складається враження, що це якась фольга. Хоча в середині книга досить гарно оформлена. Ось кілька фото:

  А ось власне і анотація , яка заставила мене поповнити свою бібліотеку саме цією книгою:

  Коли тобі випадає можливість змінити своє життя — це везіння чи прокляття?

  Семеро пасажирів одного автобусу занурені кожен у власні невеселі думки. Вони й гадки не мають, що опинились разом невипадково. Відтепер доля незнайомців — перетворитися на шахові фігури у якійсь незбагненній і моторошній грі. І вони мають зробити вибір, від якого залежатиме їхнє майбутнє...

Цікаво ж, про що там далі розповідається, правда?)

Враження від книги.

 Спочатку розкажу весь негатив. Як вже було сказано, анотація мене заінтригувала і неабияк зацікавила. А ось сама книга розчарувала. Склалось враження, що над анотацією набагато більше працювали, ніж над книгою. Всі події в книзі протікали дуже плавно. За всі 269 сторінок в мене ні одного разу не було здивування, або відчуття інтриги. Це мене неабияк засмутило :(

  Але можу сказати також багато позитивного. Наталка Шевченко чудово володіє магією слова. Навіть ці 269 сторінок було легко читати, вони ніби самі гортались. Вона чудово вміє описувати всі події, всіх героїв, їх почуття, думки та наміри. Я з легкістю могла уявити себе кожним героєм. Також вона чудово вміє повеселити слівцем. Ось декілька цитати, які мене порадували: "та й губи, свята Пречиста, як два криваві вареники!", "правда - це не пукання рожевопопих херувимчиків", "На подарованій зебрі смужки не рахують". Вся книга налічує дуже багато таких "своєрідних" цікавих висловів. Це круто! 

  Саме це "згладило" моє ставлення до книги. Хоч сюжет трохи погано продуманий і самі події ніби обірвані, але цей мовний колорит просто заставляє закрити очі на все і насолоджуватись книгою. 

  Хоча в книзі був один момент, коли реально в мене на очах виступили сльози (хоч я й плакса, але книги не часто породжують в мені такі емоції). Саме через неймовірно професійну манеру опису почуттів героїв автору вдалось так СИЛЬНО передати емоції втрати, хоч цей вчинок також був очікуваний.

  Не можу сказати, що книга погана, але й вдруге я її точно перечитувати не буду. Але в загальному сюжетна ідея хороша. Якби її трохи доробити, то вийшов б чудовий містично-повчальний голівудський фільм XD

Тому вирішуйте самі читати чи ні...