Світлана Талан

"Коли ти поруч"

Чому я вирішила прочитати книгу?

  Цю книгу мені подарувала одногрупниця в рамках акції #милості_приємності і за це я їй безмежно вдячна. Це був дуже неочікуваний подарунок.

 Оформлення та сюжет книги.

  Як і завжди, обкладинка це просто ЖЕСТЬ! Навіть би не глянула на книгу, якби про неї не було стільки розмов. Але я вже навчилась не зважати на ці "чудові" обкладинки КСД!

 Сюжет: Даша була турботливою донькою та онукою, щиро любила Льошу, мріяла про весілля, затишному будинку і дітей. Але батьки відвернулися від своєї слухняною дочки, наречений — від чистої нареченої, престижна клініка — від кращої медсестри. У чому її провина? Лише в доброму серці і прагненні допомогти тим, хто потребує цього.У той фатальний день після аварії на туманною трасі понівечене залізо було залито кров`ю. Даша, забувши про свої рани, намагалася допомогти постраждалим, але доля зіграла з нею злий жарт. Хвороба, якої вона заразилася, рятуючи інших, невиліковна.

   Вона повинна знайти в собі сили жити далі — стільки, скільки їй відведено, щоб все-таки знайти того, хто буде поруч з нею в горі і в радості...

Враження від книги!

   Це просто НЕПЕРЕВЕРШЕНА книга! Це найкраща, найбільш емоційна книга з соціальною тематикою, якою я коли-небудь читала. І напевно ніяка інша книга не зрівняється з нею. Важко описати відчуття, коли всі 300 сторінок ти сидиш з мокрими очима і відчуваєш невимовну напругу. Книга з перших сторінок починає нас закручувати у вирі подій, які не повинні були статись, якби не дурний випадок. 

  Автор чудово показує проблему взаємодії хворих на СНІД людей. Мені, як соціальному працівнику, досить знайома ця тема і мене просто рвало на шматки від гніву до людей і їх реакцій на хворобу! І це в 21 столітті, коли є стільки можливостей дізнатись правдиву інформацію про цю хворобу. Але можливо я перебільшую. Я вже кілька років вивчаю інформацію про різноманітні соціальні проблеми людей, їх поведінку, як треба поводитись, а як не можна. Напевно для мене просто це неприйнятно, але чомусь я думаю, що суспільство і зараз не готове сприйняти людей ВІЛ-інфікованих, ми не готові виявити співчуття і розуміння. І це дійсно заставляє задуматись...

  Я дуже горда, що цю книгу, яка принесла мені більше емоцій, ніж усі раніше прочитані книги разом узяті, написала саме українська письменниця. РАДЖУ КНИГУ ВСІМ!